В українському селі справляють напівкарнавальну церемонію в застарілому радянському стилі. Аж раптом – шахта – така ж нещадна, як тюрма. Щоб захиститися від хаосу, всі ховаються за своїми реєстраційними номерами, як талісманами. Камера переносить глядачів глибоко в надра землі, яка поглинає і водночас годує, зігріває і просвітлює своїх дітей. У цей убогий, виснажливий, задушливий, тьмяний і тісний світ повзком вторгаються, брязкаючи металом і здіймаючи пил, зігнуті чоловіки. Свято, означене кількома надувними кульками, дає цим чоловікам трохи перепочити від повсякденності. Та чи справді їм дихається легше на поверхні?
Ґаель Мокaер народився в місті Байонна (Франція) у 1972 році. Дитинство Мокера пройшло у Франції та Африці. Був режисером документальних фільмів і військовим журналістом у таких країнах, як Мадагаскар, Ліван, Ірак та Україна. У 2009 році, разом із фотографом Юрієм Білаком, приїздить до України, де починає зйомки фільму «День шахтаря». Зйомки завершилися у 2013 році. З 2010 року – головний режисер документального серіалу про Гвінею «Кіндія».
Антисоціальність (2001), Мадагаскар, сім місяців хаосу (2002), День Індії (2003), Підлога без попкорну (2009), Лівія: довгий похід за свободою (2011), День шахтаря (2013), Кіндія 2015 (2013)
